ВИБІРКОВІ ДИСЦИПЛІНИ

Каталог 

Вибіркових курсів

014.06 Середня освіта (хімія)

Кафедри хімії середовища та хімічної освіти

Факультету природничих наук

Положення _ дисципліни вільного вибору

Наказ_271 від 24.06.2016

Заява_дисципліни вільного вибору

Дисципліна – Екохімія

Викладач – к.х.н., доцент Луцась Анна Віталіївна

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (2 семестр).

Навантаження – 14 год. лекційних, 16 год. лабораторних, 60 год. самостійна робота.

Мета курсу: забезпечити формування в студентів відповідні сучасним вимогам знання про хімічні основи екологічних явищ та проблем, а також процеси формування хімічних властивостей і складу оточуючого середовища – біосфери, атмосфери, гідросфери, літосфери.

Модульний контроль: одна модульна контрольна робота і реферат.

Тема 1. Предмет, об’єкт і завдання екологічної хімії. Хімічні основи екологічних взаємодій.

Тема 2. Хімічний етап еволюції біосфери. Структура біосфери.

Тема 3.  Біогеохімічні цикли. Обмін в біосистемах та оточуючому середовищі.

Тема 4. Атмосфера. Екологічна хімія атмосфери.

Тема 5. Гідросфера. Екологічна хімія гідросфери.

Тема 6. Літосфера. Екологічна хімія літосфери.

Тема 7. Токсиканти оточуючого середовища.

Тема 8. Екологічний моніторинг.

Тема 9. Стандарти якості оточуючого середовища.

Тема 10. Основні напрямки та методи зниження екологічного ризику забруднення оточуючого середовища.

Тема 11. Екологічні  проблеми і екологічно небезпечні райони України.

Тема 12. Хімія в забезпеченні комфортних умов існування людини.

Рекомендована література:

  1. Іванов С.В., Новоселов Є.Ф., Спаська О.А. Екологічна хімія: Навч. посібник. – Київ: НАУ – друк, 2010. – 172 с.
  2. Заверуха М.Н., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2006. – 368с.
  3. Исидоров В.А. Экологическая химия: Учеб. пособие. – СПб: Химиздат, 2001. – 304 с.
  4. Исидоров В.А. Введение в химическую экотоксикологию: Учеб. пособие. – СПб: Химиздат, 1999. – 144 с.

Дисципліна – Методика розв’язування задач з хімії

Викладач – к.ф.-м.н. Кузишин О.В.

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (4 семестр).

Навантаження –20 год. лекційних, 40год. практичних, 120 год. самостійна робота.

Мета курсу: набуття студентами певного рівня професіоналізму та формування навичок, які необхідні для рішення розрахункових задач з хімії різних типів та навчання учнів їх вдалому розв’язуванню.

Модульний контроль: дві модульні контрольні роботи.

Тема 1. Розв’язування хімічних задач як важливий метод і засіб навчання.

Тема 2. Розв’язування задач на встановлення хімічного елемента, найпростіших і молекулярних формул речовин. Розрахунки за формулами.

Тема 3. Розрахунки за хімічними рівняннями.

3.1. Елементарні розрахунки за хімічними рівняннями.

3.1.1. Задачі на обчислення мас, об’ємів, кількостей речовин.

3.1.2. Обчислення вмісту домішок в реагентах.

3.1.3. Задачі на визначення практичного виходу продукту реакції від теоретично можливого.

3.1.4.Задачі на реакції, в яких один із реагентів у надлишку.

3.2. Розв’язування задач на встановлення складу суміші речовин.

3.3. Розрахунки за рівняннями реакцій між металом та розчинами солей.

3.4. Розрахунки за рівняннями реакцій, які включають встановлення складу речовин, що утворюються.

Тема 4. Основи термохімії.

Тема 5. Газові закони.

Тема 6. Основи хімічної кінетики.

Тема 7. Окисно-відновні реакції. Основи електрохімії.

Тема 8. Розчини. Електролітична дисоціація.

Тема 9. Органічні сполуки

Рекомендована література:

  1. Ірина Володимирівна Брюховецька. Методика складання та розв’язування задач з хімії: тексти лекцій [для фахівців ОКР «Спеціаліст» спеціальності 7.04010201. «Біологія»]. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2014.
  2. Буринська Н.М. Методика розв’язування задач. – К.: Либідь, 1996. – 80 с.
  3. Даскалу Ю.К., Лукіянчук М.І., Сопрович Д.М., Райляну О.І. Хімія. Алгоритми та методичні рекомендації по розв’язуванню розрахункових задач з хімії. Навчальний посібник. – Герца, 2013 р.
  4. Загоруй Марія Йосипівна. Хімія. Як навчитися розв’язувати задачі. – К.:ТОВ “ВП Логос”, 2002 р.
  5. Розв’язування ускладнених розрахункових задач та задач олімпіадного типу при підготовці дітей до І, ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнської олімпіади з хімії (методичні рекомендації, зразки розв’язків задач,). За ред. Я.А. Гальчук. – Тлумач, 2011.
  6. Самусенко Ю.В., Шиян Н.І. Ускладнені задачі // Органічна хімія: Навчальний посібник. – Полтава, 2003. – С. 152-157.
  7. Сиса Л.В., Сомов В.М. Неорганічна хімія в розрахункових задачах для комп’ютерного контролю. – Львів: Оріяна-Нова, 2003. – 288 с.
  8. Ткачук, Г. С. Збірник вибраних задач із загальної хімії. – Львів : Новий Світ – 2000.
  9. Шаповалов А.І. Методика розв’язування задач з хімії. – К.: Рад. шк., 1989. – 87 с.
  10. Шиян Н.І. Методика розв’язування задач з хімії: навчальний посібник. Полтава: ІОЦ ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2010.

Дисципліна – Фізіологія та біохімія рослин

Викладач – к.б.н. Волчовська-Козак О.Є.

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (4 семестр).

Навантаження –  30 год. лекційних, 30год. лабораторних, 120 год. самостійна робота.

Мета курсу: формування уявлення про фізіологію рослин як науку, ознайомлення з її методами дослідження, завданнями, дати ґрунтовні знання закономірностей життєвих процесів рослинного організму на різних рівнях організації, його функцій, виникнення та взаємоперетворення функцій в процесі росту та розвитку, сформувати науковий підхід до актуальних проблем фітофізіології, пов’язаних з розкриттям механізму фотосинтезу, вивченням біохімії азотфіксації та інших процесів, показати роль фізіології рослин як основи рослинних біотехнологій.

Модульний контроль: модульні контрольні роботи і реферат.

Змістовний модуль 1. Фітофізіологія як наука

Тема 1. Вступ.  

Тема 2. Фізіологія рослинної клітини.

Тема 3. Системи регуляції та інтеграції у рослин.

Змістовий модуль 2. Способи живлення та перетворення енергії у рослин

Тема 4. Фотосинтез.

Тема 5. Кореневе живлення рослин.

Тема 6. Гетеротрофне живлення рослин.

Тема 7. Дихання.

Змістовий модуль 3. Водообмін та способи транспортування речовин у рослин

Тема 8. Водний режим.

Тема 9. Дальній транспорт речовин у рослин.

Змістовий модуль 4. Фізіологія розвитку та стійкості рослин

Тема 10. Ріст і розвиток рослин.

Тема 11. Фізіологія розмноження рослин.

Тема 12. Адаптація та механізми стійкості у рослин.

Рекомендована література:

  1. Волчовська-Козак О.Є. Малий практикум із фізіології рослин / О.Є. Волчовська-Козак // Практикум ‑ Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2006. – 76 с.
  2. Волчовська-Козак О.Є. Основи фізіолого-біохімічного аналізу рослин. Навчальний посібник у 2-х частинах, ч.ІІ. Фізіолого-біохімічний аналіз рослин / О.Є. Волчовська-Козак // –‑ Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2009. – 90 с.
  3. Волчовська-Козак О.Є. Фізіологія рослин. Короткий курс лекцій / О.Є. Волчовська-Козак // Підручник для студентів екологічних та географічних спеціальностей вищих навчальних закладів. ‑ Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2010. – 84 с.
  4. Волчовська-Козак О.Є. Методичні вказівки до практичних робіт і самостійна робота студентів з фізіології рослин / О.Є. Волчовська-Козак // Методичні вказівки ‑ Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2017. – 48 с.
  5. Глеба Ю.О., Сытник К.М. Клеточная инженерия растений. – К.: Наукова думка., 1984. – 330 с.
  6. Гродзинский Д. М. Надёжность растительных систем. – К.: Наук. думка, 1983. – 366 с.
  7. Лебедев С. И. Физиология растений. – К.: Вищ. шк., 1988. – 420 с.
  8. Мусієнко М.М. Фотосинтез. – К.: Вищ. шк., 2005. – 247 с.
  9. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. – К.: Укр. фітосоц. центр, 2006. – 391 с.
  10. Пономаренко С.П. Регуляторы роста растений на основе N-оксидов производных пирина. – К.: Техніка., 1999. – 269 с.
  11. Сидоров В.А. Биотехнология растений; Клеточная селекция. – К.: Наукова думка., 1990. – 279 с.
  12. Троян В.М. Клітинний цикл рослин та його регуляція. – К.: Наукова думка., 1998. – 169 с.

 

Дисципліна – Техніка демонстраційного аналізу

Викладач – к.х.н., Доцент Мідак Лілія Ярославівна

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (4 семестр).

Навантаження –20 год. лекційних, 40 год. практичних, 120 год. самостійна робота.

Мета курсу: ознайомити з теоретичними питаннями використання хімічного експерименту у навчанні учнів 7 – 11 класів закладів загальної середньої освіти.

Модульний контроль: одна модульна контрольна робота і реферат.

Змістовий модуль 1. Шкільний хімічний експеримент як специфічний метод навчання хімії.

Тема 1. Пізнавальне значення й основні функції хімічного експерименту. Види хімічного експерименту: демонстраційний, учнівський.

Тема 2. Демонстраційний експеримент, вимоги до нього. Учнівський експеримент: лабораторні досліди та практичні заняття.

Тема 3. Методика проведення лабораторних дослідів та практичних занять, оцінка результатів.

Тема 4. Використання хімічного експерименту, розрахункових та якісних задач з метою створення проблемних ситуацій. Етапи розв’язування учнями проблемних ситуацій.

Змістовий модуль 2. Методика хімічного експерименту.

Тема 1. Технологія демонстрацій.

Тема 2. Виконання лабораторних дослідів.

Тема 3. Проведення практичних робіт.

Тема 4. Рішення експериментальних завдань.

Тема 5. Уявний експеримент.

Тема 6. Хімічний експеримент і технічні засоби навчання.

Змістовий модуль 3. Загальні прийоми роботи в хімічній лабораторії.

Тема 1. Правила роботи в хімічних лабораторіях та перша допомога при ураженнях.

Тема 2. Обладнання хімічної лабораторії. Хімічний посуд.

Тема 3. Робота з мірним посудом.

Тема 4. Миття та сушіння хімічного посуду.

Тема 5. Приготування розчинів.

Тема 6. Основні прийоми роботи в хімічній лабораторії.

Тема 7. Робота з терезами та зважування.

Тема 8. Кристалізація.

Тема 9. Перегонка як метод очистки рідин.

Тема 10. Сублімація.

Тема 11. Екстракція як метод виділення речовин.

Тема 12. Випарювання і концентрування розчинів.

Тема 13. Класифікація неорганічних та органічних речовин.

Тема 14. Номенклатура органічних речовин.

Тема 15. Визначення температури топлення.

Тема 16. Визначення температури кипіння.

Тема 17. Визначення густини.

Тема 18. Визначення показника заломлення.

Тема 19. Визначення рН розчину.

Тема 20. Віскозиметрія.

Рекомендована література:

Базова

  1. Грабовий А. К. Теоретико-методичні засади навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах. Монографія / А. К. Грабовий. – Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2012. –376 с.
  2. Григорович О. В. Хімічний експеримент у школі. 7 – 11 класи / О. В. Григорович, О. В. Невський. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2008. – 192 с.

Допоміжна

  1. Савчин М. Шкільний хімічний експеримент як система та його дидактичне забезпечення// Педагогічна Думка. – 2003.– № 1-2.– С.36-44.
  2. Книш Л.А. Застосування хімічного експерименту при вивченні хімії // Хімія. – 2004. – №4/52/. – С. 2-6.
  3. Буринська Н.М. Хімія, 7 кл.:підруч. для загальноосвіт. навч. закл./ Н.М.Буринська. – К.:Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 112с.
  4. Куленко О.А. Шкільний хімічний експеримент в умовах реформування навчально-виховного процесу з хімії // Хімія.– 2009.– №7.– С.36-39.
  5. Беспалов П.И. Как сделать безотходным школьный химический кабинет / П.И.Беспалов.А.А., Гамаюнова // Химия в школе. – 2000.– №5.– С.31-33.
  6. Хімічний експеримент: Теорія і практика. – К: Шкільний світ, 2008 – Спеціальний номер газети « Хімія» – 2008.– №1 / 541/.– С.48.
  7. Симоненко С. Шкільний хімічний експеримент як основа розвитку творчої діяльності учнів // Хімія. – 2008. – №13 /553/.– С.22-24.
  8. Коник М. Демонстраційний експеримент у системі засобів навчання /на прикладі вивчення хімії // Матеріали звітних наукових конференцій кафедри педагогіки. – Л. 2005. – Вип. 4, С. 20-24.
  9. Грабовий А. Естетика шкільного хімічного експерименту// Біологія і хімія в школі. – 2007.– №1. – С.17-20.
  10. Гаврилюк І. Хімічний експеримент як засіб розвитку логічного мислення учнів // Хімія. – 2006. – №11 /479/. – С.11-17.
  11. Романенко Ю., Олійник М. Технологія моніторингу навчання: Хімічний експеримент // Біологія і хімія в школі. – 2006.– №3.– С.43-45.
  12. Йосипенко Л. Хімічний експеримент: формування в учнів системного аналітичного мислення // Хімія. – 2010. – № 9 /621/.– С.11-22.
  13. Грабовий А. Компетентнісний підхід до учнівського хімічного експерименту // Біологія і хімія в школі. – 2006. – №4. – С.13-15.
  14. Сенюк Н.М. Зошит для лабораторних дослідів та практичних робіт з хімії. 8 клас/ Н.М. Сенюк. – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2014. – 36 с.
  15. Яковішин Л.О. Цікаві досліди з хімії: у школі та вдома. – Севастополь: Библекс, 2006. — 176 с. — ISBN 966-8231-36-8.

Дисципліна – Методи органічного синтезу

Викладач – к.х.н. Лучкевич Є.Р.

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (4 семестр).

Навантаження –10 год. лекційних, 20год. лабораторних, 60 год. самостійна робота.

Мета курсу: Розвиток хімічної технології та методів синтезу органічних речовин зумовлює розширення кола методів, які використовуються при синтезі. Розробка нових перспективних методів синтезу з використанням складних технологій зовсім не передбачає забуття класичних методів синтезу. Але передусім освоєння курсу методів синтезу передбачає закріплення фактичного матеріалу отриманого при вивченні органічної хімії та механізмів органічних реакцій.

Проведення кожного органічного синтезу складних речовин передбачає використання різноманітних прийомів та способів, що зумовлює в свою чергу, використання широкого спектру хімічного обладнання. Поряд з методами проведення основних хімічних перетворень, введення нових функціональних групп, передбачає застосування різноманітної техніки проведення синтезу.

Методи органічного синтезу суттєво відрізняються  при проведенні промислових та лабораторних досліджень, Але лабораторні синтези дозволяють по різному підійти до розв’язку задачі синтезу конкретної органічної сполуки. В багатьох випадках курсова та дипломна робота студента передбачає синтез та дослідження властивостей органічних речовин певної структури. Практичне освоєння таких методів синтезу і є головною метою вивчення та засвоєння курсу методів синтезу органічних речовин.

Модульний контроль:

Тема 1. Класифікація органічних реакцій

Тема 2. Реакції сульфатування

Тема 3. Реакція нітрації

Тема 4. Реакції нітрозування

Тема 5. Реакції галогенування

Тема 6. Реакції відновлення

Тема 7. Заміщення сульфогрупи

Тема 8. Заміщення атомів галогену

Тема 9. Взаємне заміщення аміно- і гідроксигруп.

Тема 10. Реакція діазотування і перетворення діазосполук.

Тема 11.Реакції алкілування

Тема 12.Ацилювання

Тема 13.Реакції конденсації

Тема 14.Перегрупування

Тема 15.Реакції за участи металоорганічних сполук

Рекомендована література :

  1. Кери Ф, Сандберг Р., Углубленный курс органической химии. т. 2. ‒ М.:Химия, 1981.
  2. Лебедев Н.Н., Химия и технология основного органического и нефтехимического синтеза. ‒ М.: Химия, 1981.
  3. Общая органическая химия, под ред. акад. Н.К.Кочеткова. ‒ М.: Химия, 1981.
  4. Агрономов А.Е., Избранные главы органической химии. – М.: издание московського университета, 1975.
  5. Эфрос Л.С., Горелик М.В., Химия и технология промежуточних соединений. – Л.: Химия, 1980.
  6. Горелик М.В., Эфрос Л.С., Основи химии технологии ароматических соединений. – М.:Химия, 1992. 7. Ворожцов Н.Н., Основы синтеза промежуточных красителей и продуктов ‒М.: Госхимиздат, – 1956. 8. Фирц-Давид Г.Е., Л. Бланже Л., Основные процессы синтеза красителей ‒М.: Госхимиздат, 1957.
  7. Лисицин В.Н., Химия и технология промежуточных продуктов. М.: Химия. 1987.
  8. Родионов В.М., Богословский Б.М., Федорова А.М., Лабораторное руководство по химии промежуточных полупродуктов и красителей. ‒ М.: ГНТИ, 1948.
  9. Мищенко Г.Л., Вацуро К.В., Синтетические методы органической химии. ‒ М.:Химия. 1992.
  10. Лернер И.М., Гонор А.А., Славачевская Н.М., Берлин А.И., Указатель препаративних синтезов органических соединений. Л.: Химия, 1982.
  11. Титце Л., Айхер Т., Препаративная органическая химия. ‒ М.: Мир, 1999. 11
  12. Мандельштам Т.В., Стратегия и тактика органического синтеза. ‒ Л.: Издательство Ленинградского ун-та, 1989.
  13. Органикум. Практикум по органической химии. В 2 т. ‒ М.: БИНОМ, 2008.
  14. Бюлер К., Пирсон Д., Органические синтезы. В 2 т. ‒ М.: Мир, 1973.
  15. Коста А.Н., Общий практикум по органической химии. ‒ М.: Химия. 1965.
  16. Лабораторный практикум по синтезу промежуточных продуктов и красителей: учеб. пособие для вузов/ Под ред. А. В. Ельцова. –Л.:Химия, 1985.
  17. Агрономов А.Е., Шабаров Ю.С., Лабораторные работы в органическом практикуме. ‒ М.: Химия, 1974.
  18. Гаттерман Л., Виланд., Практические работы по органической химии. ‒ М.: ГНТИ, 1948.
  19. Гинзбург О.Ф., Петров А.А., Лабораторные работы по органической химии. ‒ М.: Высшая школа, 1974.
  20. Гитис С.С., Глаз А.И., Иванов А.В., Практикум по органической химии. ‒ М.: Высшая школа, 1991. 23. Вейганд-Хильгетаг Ф.Х.Ґ., Методы эксперимента в органической химии. ‒ М.: Химия, 1968. 24. Шарп Дж., Госни И., Роули А., Практикум по органической химии. ‒ М.: Мир, 1993. 25. Bittner C., ets, Organic Synthesis Workbook II. ‒ Wiley-VCH.: Weinheim, 2001.

Дисципліна – Хімія неорганічних продуктів

Викладач – д.х.н., професор Миронюк І.Ф.

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (4 семестр).

Навантаження –10год. лекційних, 20 год. лабораторних, 60 год. самостійна робота.

Мета курсу: формувати у студентів навики та вміння самостійної роботи при використанні основних методів отримання неорганічних речовин.

Модульний контроль: дві модульні контрольні роботи.

Тема 1. Предмет і завдання хімії неорганічних продуктів. Основні напрямки дослідження та сучасні тенденції в хімії неорганічних продуктів.

Тема 2. Гомогенні та гетерогенні процеси. Отримання неорганічних сполук з розчинів. Загальні характеристики процесів розчинення та кристалізації речовин.

Тема 3. Класи неорганічних сполук. Способи одержання, хімічні властивості та застосування найважливіших сполук.

Тема 4. Хімізм і отримання сульфатної кислоти.

Тема 5. Виробництво та використання соди.

Тема 6. Хімічні процеси, що супроводжують виробництво фосфору та фосфорної кислоти.

Тема 7. Хлор. Отримання, очищення та хімічні властивості хлору. Теоретичні основи електролізу натрій хлориду. Хлорид на кислота.

Тема 8. Оксиген, кисень, озон, гідроген пероксид. Хімічні властивості та способи одержання кисню, озону та пероксидів. Отримання газів, металів, пероксидів електрохімічними методами..

Тема 9. Отримання азоту. Зв’язаний азот та його значення. Амоніак. Хімічні властивості, способи одержання. Нітратна кислота.

Тема 10. Водень: властивості та сфери використання. Способи отримання водню.

Тема 11. Хімічні процеси, що лежать в основі отримання простих та складних добрив. Фосфорні, нітратні та калійні добрива.

Рекомендована література:

  1. В.М. Смирнов. Химия наноструктур. Синтез, строение, свойства. – СПб, 1996.
  2. В.В. Свиридов и др.. Неорганический синтез. Мн.: Университетское, – 1996.
  3. М.А. Якимов. Основы неорганического синтеза. – М.: Химия, 1978.
  4. М.Е. Позин, Р.Ф. Зинюк. Физико-химические основы неорганической технологии. – Л.: Химия, 1985. – 380с.
  5. Кутепов А.М., Бондарева Т.И., Беренгартен М.Г. Общая химическая технология – М.: Высшая школа, 1990. – 520с.

Дисципліна – Координаційна хімія

Викладач – к.ф.-м.н. Базюк Лілія Володимирівна

Дисципліна викладається для студентів-бакалаврів спеціальності 014.06 Середня освіта (хімія).

Форма контролю – залік (2 семестр).

Навантаження –14 год. лекційних, 16 год. лабораторних, 60 год. самостійна робота.

Мета курсу: дати студенту уявлення про координаційні сполуки як клас речовин, що принципово відрізняється від органічних і неорганічних сполук, про особливу природу зв’язку в комплексах та принципи його утворення, про основні типи комплексів і види лігандів.

Модульний контроль: захисти лабораторних робіт, дві модульні контрольні роботи і реферат.

Тема 1. Вступ. Основи координаційної теорії.

Тема 2. Хімічний зв’язок і геометрична конфіґурація комплексних сполук.

Тема 3. Основні типи комплексних сполук.

Тема 4. Ізомерія комплексних йонів.

Тема 5. Методи дослідження комплексних сполук.

Тема 6. Термодинаміка комплекоутворення.

Тема 7. Стійкість комплексів в розчинах.

Тема 8. Реакції комплексних частинок.

Тема 9. Синтез координаційних сполук.

Тема 10. Застосування координаційних сполук.

Рекомендована література:

  1. Костромина Н.А. Химия координационных соединений./ Н.А.Костромина, В.Н.Кумок, Н.А. Скорик ‒ М.: Высшая школа, 1990. – 432 с.
  2. Скопенко В.В. Координаційна хімія./ В.В.Скопенко, Л.І.Савранський – К.: Либідь, 1997. – 336 с.
  3. Скопенко В.В. Координационная химия. / В.В. Скопенко, В.В. Григорьева. – К.: Вища школа, 1984. – 152 с.
  4. Гринберг А.А. Введение в химию координационных соединений./ А. А. Гринберг – Л.: Химия, 1971. – 632 с.
  5. Желиговская Н.И. Химия координационных соединений. / Н.И. Желиговская, И.И. Черняев. – М.: Высшая школа, 1966. – 388 с.
  6. Кукушкин Ю.Н. Химия координационных соединений./ Ю.Н. Кукушкин. – М.: Высшая школа, 1985. ‒ 455 c.
  7. Берсукер И.Б. Электронное строение и свойства координационных соединений. / И.Б. Берсукер .– Л.:Химия,1986. – 351 с.
  8. Кукушкин Ю.Н. Реакционная способность координационных соединений. / Ю.Н. Кукушкин. ‒ Л.: Химия, 1987. – 390 с.
  9. Кендлин Дж. Реакции координационных соединений переходных металлов. / Дж. Кендлин, К. Тейлор, Д. Томпсон. – М.: Мир, 1970. – 392 с.
  10. Сапрыкова З.А.. Физико-химические методы исследования координационных соединений. / З.А. Сапрыкова– Казань: Изд. Казанск. Ун-та, 1988. – 192 с.
  11. Скопенко В.В. Практикум з координаційної хімії./ В.В.Скопенко, В.Я. Зуб – К.: Вид. КНУ, 2003. – 300 с.
  12. Инцеди Я. Применение комплексов в аналитической химии./ Я. Инцеди. ‒ М.: Мир, 1979. – 376 с.
  13. Комплексные соединения в аналитической химии. / Ф.Умланд, А. Янсен., Д. Тириг, Г. Вюнш . ‒ М.: Мир, 1975. – 531 с.
  14. Голуб А.М. Основи координаційної хімії / А.М. Голуб, В.В. Скопенко.‒- К.: Вища школа, 1977. – 303 с.